Своє — чуже: чому Україна може купувати в Казахстану гречку, виведену полтавськими вченими

В Україні стрімко зростають ціни на гречку. У березні вона коштувала в середньому 53 грн за кілограм, а у травні вже 74. І, певно, це ще не «стеля». Уже зараз експерти прогнозують, що восени можливе зростання цін ще на 10−14%.

Одна з причин різкого стрибка загалом на товари і послуги — здорожчання пального на фоні воєн. Сюди слід додати втрату Україною понад мільйона гектарів земель, придатних для посіву, через окупацію й мінування, що погіршило спеціалізацію аграріїв і вплинуло на ринок продуктів. Минулого року площі під гречку, зокрема, зменшилися на 33% у порівнянні з попереднім роком, а врожайність знизилася на 5,4%. Як наслідок — було зібрано 82,7 тис. тонн гречки, тоді як до початку широкомасштабної війни внутрішнє споживання становило приблизно 90 тис. тонн. Та оскільки відбувся відтік людей за кордон, попит на ходову крупу зменшився. Тож разом із запасами попередніх років цього виявилося достатньо для уникнення дефіциту.

Не варто скидати з рахунку й ажіотаж покупців, які у непевні часи завжди роблять запаси.

Експертка Світового банку Оксана Руженкова прогнозує, що цьогоріч валовий збір гречки може скласти приблизно 78 тис. тонн. Відтак, її дефіцит, вірогідно, доведеться компенсувати імпортом з Китаю, Казахстану та країн Євросоюзу.

Парадокс, але саме казахи свого часу закупили на Полтавщині елітне зерно гречки сорту «Медова» й добилися його найвищої врожайності. Тож цілком можливо, Україна купуватиме в них районовану крупу, виведену полтавськими вченими.

Найкращий у світі сорт народився в каторжних умовах

— Селекцією гречки ми займаємося вже сорок років, — каже завідувач кафедри селекції, насінництва і генетики, керівник науково-дослідного селекційного центру Полтавського державного аграрного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор Володимир Тищенко. — Виведений нами сорт під назвою «Медова» — один з кращих у світі. На своїх дослідних полях нам удавалось отримувати від «Медової» від 3-х до 5-ти тонн зерна. Але найбільші врожаї цей сорт дає на казахських землях. З одного гектара там зараз збирають 6−8 тонн, тому «Медова» дуже затребувана виробниками. Можете порівняти: в Україні середня врожайність гречки зазвичай становить 1,2−1,5 тонни з гектара. У сприятливі сезони або при використанні інтенсивних технологій показник зростає до 2−3,6.

ВІДЕО ДНЯ

Завідувач кафедри селекції, насінництва і генетики, керівник науково-дослідного селекційного центру Полтавського державного аграрного університету, доктор сільськогосподарських наук, професор Володимир Тищенко

— Образливо… А чому так, по-вашому?

РЕКЛАМА

— Казахський клімат нашій гречці підійшов найбільше. Справа в тому, що це дуже теплолюблива культура. А ще вона любить багато світла й тишу. Тож її треба вирощувати на полях, які не дуже продуваються вітрами й де мало тіні.

— Чи правда, що саме завдяки унікальним кліматичним умовам області Полтавщина давно стала найпотужнішим в Україні селекційним полігоном? І з чого все починалося?

— Правда. Полтавські вчені почали розвивати селекцію в сімдесятих роках минулого століття. Я якраз тоді навчався на агрономічному факультеті Полтавського сільськогосподарського інституту (пізніше він став академією, а нині має статус університету), коли в ньому була створена лабораторія селекції озимої пшениці. На другому курсі генетику у нас читав доктор біологічних наук Микола Михайлович Чекалін. І мені так сподобалася ця наука, що я записався у гурток «Селекціонер».

РЕКЛАМА

Ректором інституту тоді був Микола Олександрович Добровольський. Він дружив з видатним селекціонером, нашим земляком із Теплівки колишнього Пирятинського району Василем Миколайовичем Ремеслом. І саме завдяки цій дружбі на Полтавщині почала розвиватися селекція.

Так от, Василь Миколайович не раз наголошував, що на Полтавщині «каторжні умови для пшениці», оскільки область заходиться на межі трьох кліматичних зон, і тут можна створити найміцніші генотипи, які гарантуватимуть продовольчу безпеку держави.

У Миронівці на Київщині, де він займався науковою селекцією, зими м’якші, вологи більше… Сорти, виведені у таких «тепличних» умовах, не могли бути районованими у суворіших кліматичних поясах. Добровольський разом з Чекаліним і започатковували нову для інституту справу.

Згодом до них доєднався ще один мій учитель, кандидат сільськогосподарських наук, співавтор низки популярних сортів озимої пшениці Василь Ілліч Москаленко. Ну, а я продовжив їхню справу.

РЕКЛАМА

Паралельно з виведенням сортів пшениці ми працювали також з просом та гречкою. Наше просо «Біла альтанка» полюбляють шведські, молдовські, турецькі, канадські, казахські аграрії, всі отримують високі врожаї. Ну, а сорт «Медова», як я вже говорив, один з кращих у світі.

«Виведений нами сорт під назвою „Медова“ — один з кращих у світі. На своїх дослідних полях ми отримували від „Медової“ від 3-х до 5-ти тонн зерна», — каже професор Тищенко

Бджоли носять мед і збільшують врожаї

— Існують й інші сорти гречки полтавської селекції?

— Випробовуючи нові методики непрямої оцінки продуктивності в селекції озимої та ярої пшениці з використанням еколого-генетичного підходу, розроблені нашим селекційним центром, ми вирішили застосувати їх також на інших культурах, зокрема, на гречці. Найкращі результати показала лінія, яку ми назвали «Медова», згодом цю назву дали й сорту. «Медова» — єдиний і неперевершений сорт, який ми вивели.

Наразі селекційну роботу по гречці продовжуємо, накопичуємо та аналізуємо селекційний матеріал, що дасть можливість створити нові — високоякісні й адаптовані до різних умов вирощування — сорти цієї культури.

— Чому «Медова»?

— Цвіт гречки дуже приваблює бджіл. Чим вона краще цвіте, тим більше накопичує нектару, тим її краще запилюють бджоли, і тим вищий урожай. Якщо квіточка запилилася за допомогою бджоли, то зернина буде крупною, що дуже важливо для виробника. А гречаний мед, певне, всі полюбляють.

Гречка цвіте

— Скільки років іде на те, щоб запатентувати новий сорт сільськогосподарської культури?

— Буває й з десяток. Це дуже клопітка справа. Спочатку культуру вирощують на дослідному полі. Отриманий матеріал цілої лінії передають до Державної служби з охорони прав на сорти рослин та Українського інституту експертизи сортів рослин. Ці установи мають сортовипробувальні ділянки у трьох кліматичних зонах: Поліссі, Лісостепу й Степу. Якщо сорт показує гарні результати за врожайністю (він обов’язково має перевищувати урожайність стандартних сортів), за якістю зерна, за стійкістю у природному середовищі, тоді державна комісія включає його у державний реєстр сортів рослин України і рекомендує для районування.

Наші фахівці щорічно апробують цей сорт, вирощують високі репродукції для насіннєвих цілей. Ми самі доводимо насіння до посівних кондицій, затарюємо його в мішки й реалізуємо виробникам.

Окрім того, надаємо свій матеріал для поширення та додаткових випробувань науково-дослідним інститутам, які займаються гречкою: Інституту землеробства (Київська область) та Інституту сільського господарства Північного сходу НААН, що розташований біля Сум. До речі, у Державному реєстрі сортів рослин України значна частина сортів гречки (зокрема, 8 із 27 сортів) — це селекція сумських науковців.

Професор Тищенко брав участь у селекції і багатьох сортів пшениці

Чи можна заробити на гречці?

— Володимире Миколайовичу, хто є найбільшими покупцями зерна елітної гречки? Фермери, скажімо, до вас часто звертаються?

— Так, купують, з різних регіонів України, але у невеликій кількості. Як правило, для власних потреб. Одним з найбільших покупців є приватне підприємство «Агроекологія» з колишнього Шишацького району. Тут в екологічно чистих умовах добиваються врожайності «Медової» до чотирьох тонн з гектара.

Серед наших покупців — Молдова, Казахстан, держави Балтії.

Але, бачите, кукурудза, соя й соняшник мають широкий попит за кордоном, і сільгоспвиробникам значно вигідніше їх вирощувати, щоб отримувати прибуток.

— Чи є в Україні господарства, що спеціалізуються на вирощуванні гречки?

— Нема.

— Тому, що на ній неможливо заробити?

— Чому ж? Гречка також може дати великий прибуток, особливо в сьогоднішніх умовах, коли аграрії висівають її обмежено. Та коли не дотримуватися відповідних вимог, то із-за низького врожаю недостатньо буде об'єму реалізації.

— Що ще, крім сонця, тиші й бджіл, впливає на врожайність культури?

— Їй потрібна достатня кількість поживних речовин, зокрема, органіки. Загалом бажано, щоб вона росла на органічному фоні.

— А звідки покупцеві знати, що гречка вирощена без застосування «хімії»?

— Існують стандарти якості сільськогосподарської продукції з багатьма ступенями перевірки. Іноземні фірми, перш ніж підписати угоду на її закупівлю, роблять аналіз ґрунту й зерна на вміст хімічних речовин. І якщо виявляють залишки пестицидів чи гербіцидів, то можуть відмовитись від своїх намірів. Адже фунгіциди, наприклад, що застосовують для боротьби з хворобами рослин, накопичуються в зернині й можуть потрапляти в організм людини та викликати різні захворювання.

На жаль, ми не можемо бути абсолютно впевненими, що купуємо цілком безпечну гречку.

Українська проти китайської: як відрізнити якісну гречку та чому колір має значення

— А що в Україні з переробкою цієї круп’яної культури?

— Проблема. Раніше було багато приватних переробних пунктів чи підприємств, які приймали невеликі партії зерна, а зараз їх обмаль. Державних ще менше: у Сумській області, в Черкасах, у Лубнах…

— Чи відрізняється, і якщо так, то чим, китайська гречка від вітчизняної?

— Китайська дрібніша й різна за калібром, і це видно, як кажуть, неозброєним оком. По-перше. По-друге, вона більш округла, тоді як наша правильної тригранної й однакової форми з чіткими ребрами. Вітчизняна гречка зазвичай світло-коричневого кольору з кремовим відтінком (це залежить від методу обсмажування), китайська ж часто має темно-коричневий колір, що вказує на надмірну термічну обробку чи неправильне зберігання. Під час варіння вона може пахнути горілим чи «хімією». Це свідчить про те, що продукт міг бути оброблений хімікатами. Українська гречка має приємний аромат.

Між іншим, самі китайці майже не їдять гречку, але активно експортують її до інших країн.

Тому краще віддавати перевагу своєму продукту, вирощеному у звичному для нас кліматичному середовищі, щоб не зашкодити здоров’ю.

«Наша гречка правильної тригранної й однакової форми з чіткими ребрами. Вона зазвичай світло-коричневого кольору з кремовим відтінком», — розповідає селекціонер

— Ось ми логічно й підійшли до запитання про користь гречки.

— Гречка — це незамінний і вкрай корисний продукт для нашого здоров’я. Я називаю її божевільною культурою. Вона містить майже всі мінерали, які потрібні нашому організму: магній, калій, селен, цинк, марганець, мідь, хлор, залізо, йод. А також багато анімокислот та вітамінів. Особливе місце займає рутин (вітамін Р), який впливає на еластичність судин.

Це, безумовно, надзвичайно цінна лікарська рослина.

— Яка корисніша: обсмажена чи не обсмажена?

— Зелена гречка значно корисніша за коричневу (смажену), оскільки не проходить термічної обробки й зберігає максимум вітамінів, мінералів та антиоксидантів. Вона має нижчий глікемічний індекс, краще засвоюється та може пророщуватися для підвищення поживності. Проте швидко втрачає свої поживні якості. Тому її треба якомога швидше реалізувати (з'їсти). А виробникам вигідно, щоб крупа зберігалась якомога довше, тому у продаж вони частіше пускають обсмажену.

Гречка зелена — не обсмажена

— У якому вигляді любить гречку професор Тищенко?

— Я люблю гречану кашу з молоком.

Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з біженкою від війни з України, яка жила деякий час у Франції. Зокрема Катерина Панова розповіла про те, що хоча французька кухня фантастично смачна, траплялися «українські рецидиви». Наприклад, дуже хотілося гречки. Звичайної гречаної каші з маслом. Гречки у Франції нема взагалі.

Фото автора, надані Володимиром Тищенком та з відкритих джерел

Источник