«У цьому дитячому наборі є „секретний“ предмет», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

Чи пам'ятаєте ви посуд, яким користувались у дитинстві? Можливо, він досі зберігається у вашій оселі чи на дачі? Такі речі, як машина часу, спроможні повернути нас у той період, коли ми були дітьми та мріяли швидше подорослішати. Саме тоді формувалися наші естетичні смаки.

А чи був у вас дитячий порцеляновий сервіз? Чи, можливо, ви бачили такий сет у друзів або рідних? Чи згадаєте естетику дитячих днів народження? Як сервірувався стіл? Які смаколики були улюбленими? Чи готуєте їх зараз для своєї родини?

В інтерв'ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця історії української порцеляни та авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про незвичайний дитячий порцеляновий сет «Червоне сонечко», створений відомими вітчизняними фарфористами Віталієм та Людмилою Шевченками.

«Художники прагнули пробудити дитячу фантазію»

— Дитячий набір «Червоне сонечко» митців Віталія та Людмили Шевченків (на фото у заголовку. — Авт.) — один з тих витворів українського фарфору 1980-х років, з якими звичайне чаювання перетворюється на маленьку гру, на теплий і радісний ритуал дитинства, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Уже сама назва сервізу звучить лагідно й майже казково. У народній культурі сонце завжди було символом тепла, життя, захисту й радості. Тут воно — декоративний знак. Яскраві кружечки на поверхні предметів також дуже нагадують дітям сонечок — «божих корівок». Художники не малюють саму комаху, але дитяча уява легко її «добудовує». Талановиті художники прагнули не просто декорувати посуд, а пробудити дитячу фантазію.

ВІДЕО ДНЯ

— Краса!

— Здавна вважалось, що сонечка приносять удачу й оберігають дім. У сервізі Віталія та Людмили Шевченків цей символ набуває ще й значення радості повсякденного життя. Художники ніби говорять: навіть звичайний сніданок чи вечірній чай можуть стати маленьким святом. Червоні кружечки створюють атмосферу сонячності, гри й оптимізму. Для дитини це не просто посуд, а предмети, що викликають емоцію, усмішку, цікавість, бажання гратися й фантазувати. Крім того, сонечко традиційно асоціюється з природою та дитячою безпосередністю. Тому сервіз ненав’язливо привчав дитину до любові до живого світу, до кольору, до краси простих речей. Характерна риса українського декоративного мистецтва другої половини двадцятого століття — виховувати не через повчання, а через естетику доброзичливого середовища.

РЕКЛАМА

«За допомогою сифтеру дитина могла посипати цукровою пудрою сирники, млинці чи печиво»

— Цікаво у деталях розглядати кожен предмет…

— Особливо чарівний тут чайничок. Унікальність його полягає у тому, що кришечка незвичайна. Зверху — отвори, внизу — корок. На мою думку, скоріш за все, це сифтер, призначений у дитячому сервізі для цукрової пудри. Можна уявити, як дитина могла ним користуватися: посипати цукровою пудрою сирники, млинці чи печиво. Це вже маленький ритуал гри й «справжнього» господарювання.

Віталій та Людмила Шевченки. Чайник від набору «Червоне сонечко» Сумський фарфоровий сервіз. 1980-ті

РЕКЛАМА

— Справді казково!

— Кришечка з функцією сифтеру переставала бути просто елементом сервізу й ставала «учасником» гри. Цей «секретний» предмет у сеті нікого не залишить байдужим. Кожен може висловити своє бачення, для чого можна його застосовувати.

Не виключено, що художники навмисно залишили функцію трохи відкритою. У дизайні дитячих речей 1970−1980-х років часто існувала така «гра» з багатофункціональністю та фантазією користувача. Часом предмет мав не лише чітке утилітарне призначення, а й провокував дитину придумувати власний сценарій користування. І ще один цікавий момент: отвори на кришечці справді нагадують верх сільнички, але водночас візуально перегукуються з самим декором сервізу, кружечками-«сонечками». Тобто навіть ця дрібна конструктивна деталь працює на загальний образ набору. Саме в таких нюансах і проявляється рівень художнього мислення авторів.

«До чаю можна запропонувати малечі домашнє печиво, маленькі тістечка, варення, цукерки…»

— Як краще сервірувати стіл таким сервізом?

— На мою думку, яскравий сет матиме чудовий вигляд на світлій скатертині. Мені уявляється дитячий день народження або родинний вечір, коли дитині дозволяють «господарювати» за власним маленьким столом. Вона пригощає своїх маленьких друзів чаєм та ласощами. До чаю малечі можна запропонувати домашнє печиво, маленькі тістечка, варення, цукерки… Через зменшений розмір предметів та дизайн сет має майже іграшковий вигляд, але при цьому залишається справжнім порцеляновим сервізом. Даруючи дитині такий сервіз, її привчали до культури столу, до естетики щоденного побуту, до акуратності й краси через гру. Такі речі формували естетичний смак дуже природно, без повчальності. Через колір, форму, ритм орнаменту виховувалося відчуття композиції, любов до порядку й до самої атмосфери оселі. Сьогодні цей сервіз сприймається вже не лише як дитячий посуд, а як своєрідний портрет епохи. У ньому збереглося уявлення про дитинство як про окремий теплий світ, добрий, кольоровий та трохи казковий, де навіть маленьке порцелянове «сонечко» могло зробити день радіснішим.

РЕКЛАМА

— Українські митці створювали чудові дитячі порцелянові сервізи.

— Так. Чимало посуду для дітей було створено за мотивами відомих казок. Сьогодні це зазвичай рідкісні витвори мистецтва, які є мрією багатьох колекціонерів. Вінтажні сервізи можуть стати окрасою столу на святкуванні дня народження дитини. Важливо розповісти дітям, що ці речі — речі з історією, звернути увагу на деталі. Саме так ви зможете виховати їх справжніми естетами.

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла «ФАКТАМ» про сервіз, присвячений найзагадковішій квітці.

На фото у заголовку: Віталій та Людмила Шевченки. Дитячий набір «Червоне сонечко». Сумський фарфоровий сервіз. 1980-ті

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

Источник